Відчинені
з 8.00 до 18.30
з 8.00 до 18.30
Послання Предстоятеля на Пасху 2021р
Пасхальне послання
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України
Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!
Удруге поспіль у надзвичайних умовах усім нам доводиться відзначати Світле Христове Воскресіння. Однак хіба впродовж двох тисячоліть, які минули від того часу, коли ангели сповістили мироносицям «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24: 5 – 6), Церква і людство не перебували в скорботах і випробуваннях? На долю кожного покоління християн випадало зазнавати тих чи інших скорбот. Якими б важкими не були випробування, але радість від усвідомлення істини воскресіння Христового допомагає долати все.
На кожному, хто з вірою у Воскреслого Господа святкує спасительну Пасху, справджуються слова Христові, сказані апостолу Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Ми не бачили Спасителя тілесними очима, як бачив Його Фома, але віра наша, наше серце свідчить нам, що Христос воістину воскрес із мертвих. І через цю віру ми сповнюємося обіцяного блаженства, яке, як відблиск і образ, частково вже тут і сьогодні дає нам пізнати ті невимовні радість і блаженство, які очікують усіх вірних у вічному житті.
«Ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16: 22), – говорить Спаситель Своїм ученикам, а через них – і всім нам. Тому нам, які відзначаємо цей Великдень за богослужінням у храмі чи у власній оселі, разом з іншими чи на самоті, у здоров'ї чи хворобі, треба пам'ятати, що Христос як Всемогутній та Всюдиприсутній Бог є з нами, коли ми закликаємо Його з вірою і прославляємо Його Воскресіння.
Адже апостол Павло у своєму Посланні до римлян засвідчив, що: «Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він i піклується за нас. Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? […] Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, […] ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христi Ісусі, Господі нашому» (Рим 8: 34 – 35, 37 – 39).
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України
Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!
Удруге поспіль у надзвичайних умовах усім нам доводиться відзначати Світле Христове Воскресіння. Однак хіба впродовж двох тисячоліть, які минули від того часу, коли ангели сповістили мироносицям «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24: 5 – 6), Церква і людство не перебували в скорботах і випробуваннях? На долю кожного покоління християн випадало зазнавати тих чи інших скорбот. Якими б важкими не були випробування, але радість від усвідомлення істини воскресіння Христового допомагає долати все.
На кожному, хто з вірою у Воскреслого Господа святкує спасительну Пасху, справджуються слова Христові, сказані апостолу Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Ми не бачили Спасителя тілесними очима, як бачив Його Фома, але віра наша, наше серце свідчить нам, що Христос воістину воскрес із мертвих. І через цю віру ми сповнюємося обіцяного блаженства, яке, як відблиск і образ, частково вже тут і сьогодні дає нам пізнати ті невимовні радість і блаженство, які очікують усіх вірних у вічному житті.
«Ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16: 22), – говорить Спаситель Своїм ученикам, а через них – і всім нам. Тому нам, які відзначаємо цей Великдень за богослужінням у храмі чи у власній оселі, разом з іншими чи на самоті, у здоров'ї чи хворобі, треба пам'ятати, що Христос як Всемогутній та Всюдиприсутній Бог є з нами, коли ми закликаємо Його з вірою і прославляємо Його Воскресіння.
Адже апостол Павло у своєму Посланні до римлян засвідчив, що: «Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він i піклується за нас. Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? […] Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, […] ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христi Ісусі, Господі нашому» (Рим 8: 34 – 35, 37 – 39).
Ми – свідки того, як уже понад рік усе людство шукає способу подолати пандемію згубної хвороби. І якби з'явився зараз учений, який би винайшов ефективні ліки чи інший спосіб досягти перемоги над хворобою, то чи не прославляли б таку людину, чи не шанували б її? Безперечно, що шанували б! А ми нині святкуємо перемогу не над однією хворобою, а над гріхом, що є причиною всіх хвороб! Ми прославляємо не винахідника ліків від захворювання, але славословимо Спасителя, Який переміг саму смерть і дарував нам життя вічне.
«Хрестом Твоїм знищив клятву, яка від древа, – співає нині Церква, прославляючи Христа, нашого Спасителя і Благодійника, – погребінням Твоїм умертвив смерти силу; воскресінням же Твоїм просвітив рід людський» (стихира на вечірні).
На жаль, як у давнину, так і тепер не всі усвідомлюють, яке надзвичайне значення має для людства Христове воскресіння. Однак ані невірство, ані людська байдужість не здатні знецінити той дар вічного життя, який всі нащадки Адама і Єви отримали завдяки воскресінню, як невірство натовпу і його начальників, розп'яття на хресті і сама смерть не зупинили Сина Божого у виконанні волі Отця. Христос воскрес із мертвих, Його не утримали ані камінь на дверях гробу, ані сторожа, ані печать. Так само і невірство людське, і невдячність до Спасителя не зупиняють і не можуть зупинити життєдайних плодів воскресіння.
Безперечно, спостерігаючи навколо і страждання, і смерть, і дію зла, можемо почути питання: якщо Христос звільнив нас від рабства, то чому ми досі відчуваємо владу гріха, зазнаємо страждань і помираємо? Тому, що, окрім здійсненого Спасителем, є й те, що залежить від кожного з нас. Ми звільнені від рабства гріху, але гріх діє в нас у тій мірі, в якій ми дозволяємо йому діяти. Ми страждаємо й помираємо, але Бог дав нам силу перемогти це, якщо ми самі працюватимемо, виконуючи Господні заповіді. Адже найкраща трапеза не наситить того, хто не бажає споживати її. Наймудріша книга і найкращий вчитель не відкриють знань тому, хто не бажає навчитися. Як би добре не була облаштована дорога, але нікуди не потрапить нею той, хто не бажає зрушитися і залишається на місці. Так само і дар спасіння, і перемога над смертю не будуть дієвими в нас, якщо кожен особисто не потрудиться, щоб осягнути їх, не відкриє двері свого серця для Бога, залишиться глухим до проповіді Євангелія.
Святкування нами Воскресіння Христового – не лише данина звичаям чи привід для їжі, пиття й привітань. Воно закликає нас перемінитися, вийти назустріч Сину Божому, взяти хрест свій та йти за Христом. Бо тільки так – у співдії Бога і людини звершене Спасителем для всіх нас стає дієвим і дає добрі плоди для кожного зокрема.
Дорогі брати і сестри!
Де би ви сьогодні не відзначали свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, нехай вітання зі спасительною Пасхою надихає ваше серце радістю! Адже, долаючи простір та час, долаючи будь-які перешкоди й обмеження, воно єднає нас навколо Воскреслого Спасителя у єдиній Його Церкві – тій Церкві, яка продовжує перебувати у боротьбі з гріхом тут, на землі, а на небесах торжествує перемогу над злом. Тож примножуйте цю радість, розділяючи її з близькими і далекими, з кожним, хто на вістку «Христос воскрес!» з вірою відповість «Воістину воскрес!».
Серед цих вітань з особливим почуттям вдячності від Золотоверхого Києва, від повноти помісної Української Православної Церкви ділимося великодньою радістю з тими, хто на фронті і в тилу несе служіння українському народові, зі зброєю в руках захищаючи нас від російської агресії. Від серця бажаємо воїнам, які жертовно захищають всіх нас, які обороняють державну незалежність України, Божого захисту й перемоги!
Також наша спільна подяка лікарям, медичним працівникам і всім, хто з любов'ю піклується про хворих, дбає про захист ближніх від поширення згубної пошесті. Зичимо вам Божої допомоги й успіху в служінні!
Сердечно вітаю з Пасхою Господньою кожного, хто щиро працює на благо українського народу в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Пасхальну радість перемоги над злом ми розділяємо з тими нашими братами й сестрами, хто поки що перебуває в умовах кремлівської окупації, хто терпить від агресора несправедливе ув'язнення, перебуває за ґратами полону. Від тисячолітньої Святої Софії та відродженого Михайлівського Золотоверхого, від першопрестольного Києва, від усіх нас прийміть сердечні вітання й запевнення у щоденній молитві до Бога за ваше визволення.
Зі Світлим Христовим Воскресінням сердечно вітаю всіх православних християн України – повноту помісної Української Православної Церкви і тих, хто дочасно перебуває поза спілкуванням з нею. Усі ми – діти єдиної Церкви Христової – сповідуємо одну православну віру, маємо одну земну Батьківщину – Україну. І тому в Богом благословенний час ми подолаємо штучно привнесені ззовні перешкоди, в мирі та любові всі об'єднаємося навколо євхаристійної чаші, як це визначено канонічним порядком Церкви й Томосом про автокефалію. Молімося про це і працюймо задля наближення цього дня!
Вітаю з Пасхою Господньою всіх християн і весь український народ. Нехай Христос, Який воскрес із мертвих, переміг владу диявола і саму смерть, сповнить наші душі й серця надією на перемогу в нинішніх випробуваннях, зміцнить у вірі, допоможе плекати й примножувати любов до ближніх, виявляти її словом і ділом.
«Увійдіть усі в радість Господа свого, – закликає нас святитель Іоан Золотоустий. – Багаті і бідні, один з одним святкуйте! Стримані і ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, – звеселіться сьогодні! Трапеза готова: насолоджуйтесь усі!» (з Оголошувального слова). Як у Великодню ніч ми запалюємо вогонь від свічки до свічки, примножуючи світло й тепло, так від серця до серця несімо цю спільну радість, сповіщаючи всім про перемогу Спасителя над гріхом, злом і смертю, адже воістину
Христос воскрес!
Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України
Пасха Христова, 2021 р.,
м. Київ
«Хрестом Твоїм знищив клятву, яка від древа, – співає нині Церква, прославляючи Христа, нашого Спасителя і Благодійника, – погребінням Твоїм умертвив смерти силу; воскресінням же Твоїм просвітив рід людський» (стихира на вечірні).
На жаль, як у давнину, так і тепер не всі усвідомлюють, яке надзвичайне значення має для людства Христове воскресіння. Однак ані невірство, ані людська байдужість не здатні знецінити той дар вічного життя, який всі нащадки Адама і Єви отримали завдяки воскресінню, як невірство натовпу і його начальників, розп'яття на хресті і сама смерть не зупинили Сина Божого у виконанні волі Отця. Христос воскрес із мертвих, Його не утримали ані камінь на дверях гробу, ані сторожа, ані печать. Так само і невірство людське, і невдячність до Спасителя не зупиняють і не можуть зупинити життєдайних плодів воскресіння.
Безперечно, спостерігаючи навколо і страждання, і смерть, і дію зла, можемо почути питання: якщо Христос звільнив нас від рабства, то чому ми досі відчуваємо владу гріха, зазнаємо страждань і помираємо? Тому, що, окрім здійсненого Спасителем, є й те, що залежить від кожного з нас. Ми звільнені від рабства гріху, але гріх діє в нас у тій мірі, в якій ми дозволяємо йому діяти. Ми страждаємо й помираємо, але Бог дав нам силу перемогти це, якщо ми самі працюватимемо, виконуючи Господні заповіді. Адже найкраща трапеза не наситить того, хто не бажає споживати її. Наймудріша книга і найкращий вчитель не відкриють знань тому, хто не бажає навчитися. Як би добре не була облаштована дорога, але нікуди не потрапить нею той, хто не бажає зрушитися і залишається на місці. Так само і дар спасіння, і перемога над смертю не будуть дієвими в нас, якщо кожен особисто не потрудиться, щоб осягнути їх, не відкриє двері свого серця для Бога, залишиться глухим до проповіді Євангелія.
Святкування нами Воскресіння Христового – не лише данина звичаям чи привід для їжі, пиття й привітань. Воно закликає нас перемінитися, вийти назустріч Сину Божому, взяти хрест свій та йти за Христом. Бо тільки так – у співдії Бога і людини звершене Спасителем для всіх нас стає дієвим і дає добрі плоди для кожного зокрема.
Дорогі брати і сестри!
Де би ви сьогодні не відзначали свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, нехай вітання зі спасительною Пасхою надихає ваше серце радістю! Адже, долаючи простір та час, долаючи будь-які перешкоди й обмеження, воно єднає нас навколо Воскреслого Спасителя у єдиній Його Церкві – тій Церкві, яка продовжує перебувати у боротьбі з гріхом тут, на землі, а на небесах торжествує перемогу над злом. Тож примножуйте цю радість, розділяючи її з близькими і далекими, з кожним, хто на вістку «Христос воскрес!» з вірою відповість «Воістину воскрес!».
Серед цих вітань з особливим почуттям вдячності від Золотоверхого Києва, від повноти помісної Української Православної Церкви ділимося великодньою радістю з тими, хто на фронті і в тилу несе служіння українському народові, зі зброєю в руках захищаючи нас від російської агресії. Від серця бажаємо воїнам, які жертовно захищають всіх нас, які обороняють державну незалежність України, Божого захисту й перемоги!
Також наша спільна подяка лікарям, медичним працівникам і всім, хто з любов'ю піклується про хворих, дбає про захист ближніх від поширення згубної пошесті. Зичимо вам Божої допомоги й успіху в служінні!
Сердечно вітаю з Пасхою Господньою кожного, хто щиро працює на благо українського народу в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Пасхальну радість перемоги над злом ми розділяємо з тими нашими братами й сестрами, хто поки що перебуває в умовах кремлівської окупації, хто терпить від агресора несправедливе ув'язнення, перебуває за ґратами полону. Від тисячолітньої Святої Софії та відродженого Михайлівського Золотоверхого, від першопрестольного Києва, від усіх нас прийміть сердечні вітання й запевнення у щоденній молитві до Бога за ваше визволення.
Зі Світлим Христовим Воскресінням сердечно вітаю всіх православних християн України – повноту помісної Української Православної Церкви і тих, хто дочасно перебуває поза спілкуванням з нею. Усі ми – діти єдиної Церкви Христової – сповідуємо одну православну віру, маємо одну земну Батьківщину – Україну. І тому в Богом благословенний час ми подолаємо штучно привнесені ззовні перешкоди, в мирі та любові всі об'єднаємося навколо євхаристійної чаші, як це визначено канонічним порядком Церкви й Томосом про автокефалію. Молімося про це і працюймо задля наближення цього дня!
Вітаю з Пасхою Господньою всіх християн і весь український народ. Нехай Христос, Який воскрес із мертвих, переміг владу диявола і саму смерть, сповнить наші душі й серця надією на перемогу в нинішніх випробуваннях, зміцнить у вірі, допоможе плекати й примножувати любов до ближніх, виявляти її словом і ділом.
«Увійдіть усі в радість Господа свого, – закликає нас святитель Іоан Золотоустий. – Багаті і бідні, один з одним святкуйте! Стримані і ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, – звеселіться сьогодні! Трапеза готова: насолоджуйтесь усі!» (з Оголошувального слова). Як у Великодню ніч ми запалюємо вогонь від свічки до свічки, примножуючи світло й тепло, так від серця до серця несімо цю спільну радість, сповіщаючи всім про перемогу Спасителя над гріхом, злом і смертю, адже воістину
Христос воскрес!
Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України
Пасха Христова, 2021 р.,
м. Київ
Вода є знаряддям в руках Божих, коли ми говоримо про звершення Таїнства Хрещення. Її глибокий символічний зміст можна пояснити, виходячи із того значення, яке вона має в житті Божого творіння. Протопресвітер Олександр Шмеман розкриває символізм води в трьох аспектах. По-перше, вода є основою життя, бо всі живі істоти потребують її в тій чи іншій кількості для життя. Разом з тим, вода символізує і руйнування, як могутня стихія. І третя характеристика води полягає в тому, що фізично вона надає очищення. В таких міркуваннях бачимо і богословський зміст символу: водою руйнується стара людина, дарується очищення і підтримується життя нової людини у Хрещенні.
Виконавши закон словесний, Господь явив Свою готовність пережити все те, що властиво людині, яку Він спасає. Та поряд із проявом Христової людськості, в Хрещенні постає незрівнянно більша і важливіша картина, бо в той момент повнота Пресвятої Тройці відкриває Себе світові. Син Божий приходить хреститися, голос Отця лунає з небес, а Дух Святий сходить, як голуб. Ось в чому сенс свята і саме тому ми називаємо цей день не тільки Хрещенням Господнім, але й Богоявленням. «В Йордані хрестився Ти, Господи, і Троїчне явилося поклоніння, Отцівський бо голос засвідчив про Тебе, улюбленим Тебе Сином іменуючи; і Дух у вигляді голубинім сповістив слова ствердження. Явився Ти, Христе Божий і світ просвітив, слава Тобі» — звучить тропар на честь свята Богоявлення.
Свято Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із земного життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: Його Різдва, поклоніння мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного примноження хліба.
Свято Богоявлення (грецькою мовою — Феофанія чи Епіфанія) поряд із Пасхою та П'ятдесятницею, належить до найдавніших свят у Православній Церкві. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах Климент Олександрійський. Зокрема, у «Строматах» він пише, що єретики — послідовники Василіда святкують Хрещення Спасителя і називають його Богоявленням, бо на їх думку, Христос став Сином Божим саме від часу хрещення і сходження на Нього Святого Духа. З цього випливає, що у православних в Александрії за часів Климента цього свята ще не було. В III ст. свято розповсюджується. Згідно «Заповіту Господа нашого Ісуса Христа» — церковної пам'ятки III ст., церковний рік обмежувався лише трьома святами: Пасхою, П'ятдесятницею і Богоявленням, у святкуванні якого православні бачили інший зміст, аніж послідовники Василіда. Про подію Богоявлення говорять у богослужіннях священномученик Іполит Римський і святий Григорій Чудотворець Неокесарійський, а в IV ст. в дні цього празника святителі Григорій Богослов, Іоан Золотоустий, Григорій Ниський, блаженний Августин та інші отці Церкви виголошували натхненні промови.
Свято Богоявлення було довгий час пов'язане зі святом Різдва Христового. Згідно «Апостольських постанов» і древнього коптського календаря, це свято присвячене Хрещенню Господньому. Це ж саме твердить і преподобний Єфрем Сірин у гімнах на Богоявлення. Майже для всього Сходу до кінця IV ст. — це свято в честь Різдва Христового (що випливає, зокрема, з опису святкування Богоявлення в Єрусалимі у аквітанської паломниці Сільвії). Навіть після того, як на Сході, під впливом Заходу, Різдво було відділене від Богоявлення, воно часто мало назву Богоявлення (наприклад, у Василя Великого, Григорія Богослова та ін.). Проти цього ототожнення був Іоанн Золотоустий: «Не той день, в який родився Спаситель, належить називати явленням, але той, коли Він хрестився, не після народження Він став всім відомим, але коли хрестився». Одночасно з розділенням свят Різдва і Хрещення в IV ст. на Сході до цього дня було приурочено хрещення оголошених, у зв'язку з чим виник звичай особливого вшанування води, освяченої цього свята для їх хрещення. Тому свято отримало також назву Просвітлення, оскільки Спаситель явився просвітити «тих, що сидять в пітьмі і темряві смертній».
Богослужіння свята Хрещення Господнього звершується так само, як і служба на честь Різдва Христового і це ще один атрибут. Який вказує на спільну історію встановлення цих святкувань в церковному богослужбовому році. Напередодні відправляються Царські Часи і чин Зображальних, а далі служиться літургія святителя Василія Великого із Вечірнею. Всенічне бдіння, розпочинається Великим Повечір'ям. Особливість цього свята складають два великі освячення води, так названі на відміну від малого, бо мале водоосвячення може здійснюватися в будь-який інший час протягом року.
Перше велике освячення води буває напередодні свята у храмі, а друге — в саме свято просто неба на річках, ставках, біля криниць. Перше у давнину звершувалося для хрещення оголошених і вже згодом було перетворено на спомин про хрещення Господнє: друге ж, мабуть, пішло від давнього звичаю єрусалимських християн у день Богоявлення виходити на річку Йордан і тут споминати хрещення Господнє. Тому й у нас Богоявленський хресний хід має найменування хресного ходу на Йордан. В церковній практиці вода, освячена в навечір'я Богоявлення має особливе значення. Її називають «велика агіасма», тобто «велика святиня» в перекладі з грецької. Нею окроплюють домівки благочестиві християни, її ж дають пити хворому при небезпеці померти, коли людину не має можливості причастити.
Христос дарує нам прозріння, освітлює благодатним впливом. Все для нас зроблено, лише б нам прийняти цей величний дар, не затьмарюючи світла, яке приймаємо у Хрещенні. Богоявлення накладає печать на людину, щоб розумно славити Бога: «Явився Ти сьогодні вселенній і світло Твоє, Господи, ознаменувалося на нас, в розумінні оспівуємо Тебе: прийшов Ти і явився єси — Світло неприступне».
Виконавши закон словесний, Господь явив Свою готовність пережити все те, що властиво людині, яку Він спасає. Та поряд із проявом Христової людськості, в Хрещенні постає незрівнянно більша і важливіша картина, бо в той момент повнота Пресвятої Тройці відкриває Себе світові. Син Божий приходить хреститися, голос Отця лунає з небес, а Дух Святий сходить, як голуб. Ось в чому сенс свята і саме тому ми називаємо цей день не тільки Хрещенням Господнім, але й Богоявленням. «В Йордані хрестився Ти, Господи, і Троїчне явилося поклоніння, Отцівський бо голос засвідчив про Тебе, улюбленим Тебе Сином іменуючи; і Дух у вигляді голубинім сповістив слова ствердження. Явився Ти, Христе Божий і світ просвітив, слава Тобі» — звучить тропар на честь свята Богоявлення.
Свято Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із земного життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: Його Різдва, поклоніння мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного примноження хліба.
Свято Богоявлення (грецькою мовою — Феофанія чи Епіфанія) поряд із Пасхою та П'ятдесятницею, належить до найдавніших свят у Православній Церкві. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах Климент Олександрійський. Зокрема, у «Строматах» він пише, що єретики — послідовники Василіда святкують Хрещення Спасителя і називають його Богоявленням, бо на їх думку, Христос став Сином Божим саме від часу хрещення і сходження на Нього Святого Духа. З цього випливає, що у православних в Александрії за часів Климента цього свята ще не було. В III ст. свято розповсюджується. Згідно «Заповіту Господа нашого Ісуса Христа» — церковної пам'ятки III ст., церковний рік обмежувався лише трьома святами: Пасхою, П'ятдесятницею і Богоявленням, у святкуванні якого православні бачили інший зміст, аніж послідовники Василіда. Про подію Богоявлення говорять у богослужіннях священномученик Іполит Римський і святий Григорій Чудотворець Неокесарійський, а в IV ст. в дні цього празника святителі Григорій Богослов, Іоан Золотоустий, Григорій Ниський, блаженний Августин та інші отці Церкви виголошували натхненні промови.
Свято Богоявлення було довгий час пов'язане зі святом Різдва Христового. Згідно «Апостольських постанов» і древнього коптського календаря, це свято присвячене Хрещенню Господньому. Це ж саме твердить і преподобний Єфрем Сірин у гімнах на Богоявлення. Майже для всього Сходу до кінця IV ст. — це свято в честь Різдва Христового (що випливає, зокрема, з опису святкування Богоявлення в Єрусалимі у аквітанської паломниці Сільвії). Навіть після того, як на Сході, під впливом Заходу, Різдво було відділене від Богоявлення, воно часто мало назву Богоявлення (наприклад, у Василя Великого, Григорія Богослова та ін.). Проти цього ототожнення був Іоанн Золотоустий: «Не той день, в який родився Спаситель, належить називати явленням, але той, коли Він хрестився, не після народження Він став всім відомим, але коли хрестився». Одночасно з розділенням свят Різдва і Хрещення в IV ст. на Сході до цього дня було приурочено хрещення оголошених, у зв'язку з чим виник звичай особливого вшанування води, освяченої цього свята для їх хрещення. Тому свято отримало також назву Просвітлення, оскільки Спаситель явився просвітити «тих, що сидять в пітьмі і темряві смертній».
Богослужіння свята Хрещення Господнього звершується так само, як і служба на честь Різдва Христового і це ще один атрибут. Який вказує на спільну історію встановлення цих святкувань в церковному богослужбовому році. Напередодні відправляються Царські Часи і чин Зображальних, а далі служиться літургія святителя Василія Великого із Вечірнею. Всенічне бдіння, розпочинається Великим Повечір'ям. Особливість цього свята складають два великі освячення води, так названі на відміну від малого, бо мале водоосвячення може здійснюватися в будь-який інший час протягом року.
Перше велике освячення води буває напередодні свята у храмі, а друге — в саме свято просто неба на річках, ставках, біля криниць. Перше у давнину звершувалося для хрещення оголошених і вже згодом було перетворено на спомин про хрещення Господнє: друге ж, мабуть, пішло від давнього звичаю єрусалимських християн у день Богоявлення виходити на річку Йордан і тут споминати хрещення Господнє. Тому й у нас Богоявленський хресний хід має найменування хресного ходу на Йордан. В церковній практиці вода, освячена в навечір'я Богоявлення має особливе значення. Її називають «велика агіасма», тобто «велика святиня» в перекладі з грецької. Нею окроплюють домівки благочестиві християни, її ж дають пити хворому при небезпеці померти, коли людину не має можливості причастити.
Христос дарує нам прозріння, освітлює благодатним впливом. Все для нас зроблено, лише б нам прийняти цей величний дар, не затьмарюючи світла, яке приймаємо у Хрещенні. Богоявлення накладає печать на людину, щоб розумно славити Бога: «Явився Ти сьогодні вселенній і світло Твоє, Господи, ознаменувалося на нас, в розумінні оспівуємо Тебе: прийшов Ти і явився єси — Світло неприступне».